Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Часто людей з інвалідністю зображають як касту недоторканих: їх або жаліють, або надмірно героїзують. Ще півстоліття тому людину з інвалідністю найчастіше сприймали як «хвору» та вічного «пацієнта» лікарень, безпорадного й залежного від інших (медична модель інвалідності).
Та відтоді, як організації людей з інвалідністю почали масово з’являтися в усьому світі й голосно заявляти про свої права й те, що люди з інвалідністю є частиною суспільства, а не тільки об’єктом благодійництва чи «жертва» хвороби, розуміння інвалідності змінилося. Сьогодні в основі соціальної моделі інвалідності лежить не фізіологія особи (порушення стану здоров’я), що роблять її «інвалідом», а бар’єрна природа суспільства.
Іншими словами, «інвалідами» людину роблять бар’єри — стереотипи й судження щодо людей з інвалідністю (ментальний бар’єр), інституційні бар’єри, пов’язані з законами та політикою, економічні бар’єри, а також бар’єри навколишнього середовища, такі як фізична недоступність, обмеження в інформації та комунікації. Бар’єри породжують дискримінацію, виключають із суспільного життя та ставлять осіб з інвалідністю у становище, що принижує їхню гідність.
Якщо розглядати інвалідність відповідно до соціальної моделі, це означає, що бар’єри можна усунути. Наприклад, можна мотивувати роботодавців усунути фізичні бар’єри на робочих місцях так, щоб особи з фізичними порушеннями не відчували незручностей, могли виконувати свою роботу й не зазнавали дискримінації. Та важливо зважати на думку самих людей з інвалідністю. Не варто, навіть із найщирішого поклику, робити щось, не запитавши — а чи людині з інвалідністю це потрібно?
Подолання стереотипів
Найпоширеніші стереотипи:
люди з інвалідністю — нещасні, неприємні, хворі, неспроможні або злі;
люди з інвалідністю не мають майбутнього і є тягарем для своїх сімей;
людей з інвалідністю представляють героями (наприклад, коли вони «долають свою інвалідність» або мужньо тримаються, незважаючи на «тяжкі страждання»);
людей з інвалідністю представляють диваками (об’єктами людської цікавості з огляду на їхнє рідкісне або незвичне порушення);
люди з інвалідністю не цікавляться нічим, окрім своєї хвороби, і вони не можуть бути експертами в жодній сфері, крім інвалідності;
люди з інвалідністю — хороший інструмент для гри на почуттях.
Особливо обережно слід підходити до використання образів героїв. Це ніяк не відображає реальності життя людей з інвалідністю. До слова, золотий медаліст з інвалідністю представляє людей з інвалідністю не більше, ніж Девід Бекхем представляє людей без інвалідності. А деякі глядачі (читачі/слухачі) можуть сприймати героїчне досягнення людини як щось, що компенсує її інвалідність.
Коректна мова
Слово «неповносправні» — це опис, а не група людей. Завжди вживайте термін «люди з інвалідністю» чи «особа з інвалідністю».
Уникайте вживання медичних штампів, здатних підсилювати стереотипи про людей з інвалідністю як про «нездорових людей».
Уникайте таких фраз, як «хворіє на...», «жертва (чогось)», які викликають жаль та навіюють відчуття постійного болю та безнадійності.
Уникайте використання образів, які передають страждання, небезпеку, ізоляцію або пасивність.
Більшість людей з інвалідністю використовують звичні слова для опису щоденного життя. Користувачі візків «ходять на прогулянки». Люди з погіршеним зором можуть бути раді або не раді «вас бачити». Погіршений стан може лише означати, що дещо робиться по-іншому.
Слід уникати загальних фраз, які можуть надати порушенням стану здоров’я людини негативного відтінку, наприклад «глухий як тетеря», «глухий до наших бажань», «німий як риба» тощо.
Уникайте пасивних слів та слів, які асоціюються з людиною як жертвою. Вживайте слова, що показують повагу до людей з інвалідністю як активних громадян, які контролюють власне життя.
Уникайте Використовуйте
Неповносправні, інваліди Люди з інвалідністю
Страждає від..., хворий на..., жертва (чогось) Має (назва порушення стану здоров’я, хвороби)
Прикутий до інвалідного крісла / ліжка Користувач візка; той, хто користується візком
Розумово відсталий, із розумовими відхиленнями,
загальмований, ненормальний Людина з психічними, розумовими порушеннями
Каліка, недієздатний, немічний Людина з інвалідністю
Спазматичний (спазматик) Людина з церебральним паралічем
Психічно хворий, божевільний Особа з розумовими, психічними порушеннями
Глухонімий Нечуючий, користується мовою жестів, особа з порушенням слуху
Сліпий Незряча, особа з порушенням зору
Епілептик, діабетик, депресивний тощо Особа з епілепсією / діабетом / депресією; особа, яка має епілепсію / діабет / депресію
Карлик, гном, ліліпут Людина низького зросту, невисока
Напад (якоїсь хвороби) Приступ
Уникайте штампів, які зводять описи людини до однієї характеристики — її інвалідності, та заважають побачити людину-особистість.
Нехай люди з інвалідністю кажуть самі за себе. Досвід показує, коли людина з інвалідністю впевнено й авторитетно розповідає про якусь конкретну ситуацію, ймовірніше, що аудиторія людей, які не мають інвалідності, повірить, що люди з інвалідністю обізнані та кваліфіковані.
Заохочуйте розуміння громадськістю проблем, із якими стикаються люди з інвалідністю. Розповідайте про бар’єри (фізичні, інформаційні, ментальні, інституційні) і про те, як їх долати. Ці бар’єри, з якими стикаються люди з інвалідністю, створені самим суспільством. Парадоксально, але пізніше кожний член суспільства сам наражається на ці бар’єри (наприклад, коли народжує дитину, або ж коли хворіє, коли наближається старість тощо).
За нинішньої ситуації в Україні інформаційних приводів щодо теми інвалідності не бракує.
Щоб висвітлювати тему інвалідності як інформаційний привід, не обов’язково пам’ятати лише про Міжнародний день людей з інвалідністю (щороку відзначають 3 грудня), Всесвітній день боротьби зі СНІДом (1 грудня) чи День незалежності України (24 серпня).
Людина з інвалідністю може бути експертом… не тільки з теми інвалідності.
Люди з інвалідністю є активними учасниками сімейного, громадського та політичного життя, усунення бар’єрів та задоволення потреб людей з інвалідністю служить інтересам усього суспільства.
Якщо люди з інвалідністю перебувають серед інших і не виділяються своєю інвалідністю, то це «нормально» — врешті-решт деякі види інвалідності невидимі.
Як спілкуватися з людьми з інвалідністю
Говоріть звичним тоном. Не говоріть повчально або зверхньо.
Поводьтеся просто, будьте точними й проявляйте нейтральність.
Використання ввічливої, коректної мови лиш підтверджує повагу та звичну люб’язність.
Слова, які ви вживаєте, не повинні підсилювати стереотипи.
Ніколи не говоріть замість людини, з якою ви спілкуєтесь, і не закінчуйте замість неї речення.
Звертайтеся до осіб з інвалідністю так само, як і до всіх інших людей.
Спілкуйтеся з людьми з інвалідністю напряму, навіть якщо їх супроводжує перекладач або помічник. Те саме стосується і спілкування з дитиною з інвалідністю.
Важливо, щоб людина з інвалідністю відігравала таку ж саму роль, як і всі інші.
Та мабуть чи не найголовніша порада. Людина з інвалідністю — не з касти недоторканих, а звичайна людина з неповторним характером, своїми слабкостями та сильними сторонами, своїми мріями. Люди з інвалідністю — нічим не кращі й не гірші від усіх інших людей. Усі різні — усі рівні.
_03_03.png)
