25 років від ратифікації ЄКПЛ

Кількість справ з України в Європейському суді з прав людини свідчить, що ми не досягли всіх вершин із ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Але держава сприймає ці проблеми як виклики, які потрібно реалізовувати.

Минуло 25 років з дня ратифікації Європейської конвенції. 17 липня 1997 року, майже о 19 годині вечора український парламент з третьої спроби проголосував за ратифікацію ЄКПЛ.

Як Європейська конвенція змінила Україну

Цей документ вплинув на нашу Конституцію, яка була ухвалена в 1996 році. Окремий розділ, який присвячений правам людини виписувався з посиланням на текст Європейської конвенції з прав людини. ЄКПЛ – це своєрідна правова Конституція, яка заклала підвалини значних правових змін в Україні, зокрема, в системі судочинства. 

Ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу також було мотивоване змінами, продиктованими частиною 3 статті 5 Європейської конвенції – це право на свободу і особисту недоторканність. Раніше рішенням прокурора, а не в судовому порядку, особу позбавляли волі на певний час. Цей несудовий порядок позбавлення волі вважався помилковим і з самого початку дії Європейської конвенції це вважалося порушенням. Відповідно це вимагало змін в порядку кримінального процесу та  судочинства в цілому.

Європейська конвенція суттєво змінила правове бачення всіх правників в Україні: суддів, прокурорів, адвокатів. Ті стандарти і норми, які ще в середині 90-х вважалися «буржуазними», далекими і недосяжними, стали реальністю, і сьогодні Україна стала дуже гарним ретельним учнем, який продовжує вчитися. 

Ми маємо низку справ на розгляді в Європейському суді, але разом із тим ми використовуємо це, щоб змінювати на краще наше законодавство, нашу правозастосовчу практику і підвищувати стандарти забезпечення прав людини. 

Одним з останніх таких важливих рішень, є рішення щодо осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі. Вважається, що неможливість перегляду таких вироків дорівнює порушенню третьої статті Європейської конвенції з прав людини – «Заборона катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання».           Відповідно держава має вжити кроків для того, щоб змінити цю ситуацію. Україна вживає, але не вжила цих кроків – в нас ще немає механізму перегляду вироків для такої категорії осіб і це є проблемою, на яку вказував і продовжує вказувати Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). 

Найбільші досягнення України в застосуванні Європейської конвенції

Перше. Те, що українська Конституція і Європейська конвенція з прав людини взаємодоповнюють одна одну – є найбільшим досягненням. 

Друге. Європейська конвенція і практика ЄСПЛ стали звичайними термінами і знаннями для кожного юриста в Україні, це те, чого не було 25 років тому. 

Третє. Україна має сильних, потужних суддів, якими відзначалася в Європейському суді: на сьогодні – Микола Гнатовський, попередники – Володимир Буткевич, Анна Юдківська, яка пробула 14 років на цій посаді. Вони відзначились своєю якісною роботою в Страсбурзі. Це було свідченням високої планки української правової думки. 

Ми не можемо сказати, що досягли всіх вершин, саме про це і свідчить кількість справ з України в Європейському суді. Але держава сприймає ці проблемні питання як виклики, які потрібно реалізовувати.

Крім того, інструмент Європейського суду сьогодні використовують для того, щоб звертатися з оскарженням порушень, пов’язаних з війною, яку вчиняє росія  на українській території. Як на мене, це найголовніший висновок з того, яка є користь від перебування в системі юрисдикції Європейського суду з прав людини.

Як звернутися до ЄСПЛ?

Зараз відбулися зміни у порядку звернення до Європейського суду і є можливість навіть скористуватися спеціальним сайтом в підготовці заяви до ЄСПЛ, що я рекомендую робити.

Коли ми говоримо, що подаємо позов проти держави, яка вчиняє порушення, то повинні визначати хто ж саме є такою державою, яка відповідальна за порушення. Якщо йдеться про росію – одна історія, якщо про Україну – інша сторона. 

Перше і важливе правило, яке варто враховувати – це вичерпання засобів захисту порушеного права на національному рівні. Тобто в кожному випадку слід довести, що були вичерпані всі можливі засоби судового захисту, були звернення до судових інстанцій, до інших можливих інстанцій, які кваліфікуються як ефективні в розумінні ЄСПЛ.  

Другий момент – термін подачі заяви: від дати вичерпання останнього ефективного судового рішення він має бути не більше чотирьох місяців. Від лютого цього року відбулося скорочення з шести місяців до чотирьох. Це стимул для того, щоб не гаяти час і не чекати, коли сплине цей термін від моменту отримання останнього рішення судової інстанції, яка вважається ефективною. Або ж треба обгрунтувати, що не потрібно звертатися до судових інстанцій, тому що вони є неефективними для забезпечення порушення права.