З 10 серпня 2022 року можна застосовувати трудовий договір із нефіксованим робочим часом

18 липня ВРУ було прийнято у ІІ читанні проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» (законопроект № 5161). А 5 серпня Президент України підписав Закон від 18.07.2022 № 2421-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості», який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто із 10 серпня 2022 року.

Метою законопроекту є урегулювання питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин, посилення мобільності працівника при реалізації права на працю.

Проектом акта пропонується введення нової особливої форми трудового договору – трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Відповідно до умов такого договору обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно.

Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилює мобільність працівника, дає більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створює зручний законодавчий механізм легалізації праці фрілансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проектів та не обмежуються виконанням робіт у одного замовника.

Трудовий договір із нефіксованим робочим часом за своєю юридичною природою є аналогом іноземного «zero hours contract», який на сьогодні широко застосовується у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Угорщині тощо. Кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.

Установлення законодавчого ліміту на кількість таких договорів у одного роботодавця та на мінімальну тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі такого трудового договору сприяє захисту працівника від потенційних зловживань з боку роботодавця. Крім цього, не обмежуються і всі інші трудові права працівників, які працюють за таким трудовим договором.

Проектом акта передбачено, що роботодавець не може забороняти чи створювати перешкоди працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за іншим трудовим договором у іншого роботодавця.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом має містити спосіб та строк повідомлення працівника про наявність роботи, спосіб та строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи, інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

 Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час. Так, працівник зможе відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагатиме виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо його буде повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом. Якщо працівник протягом календарного місяця виконуватиме роботу менше 8 годин, йому має бути виплачена заробітна плата не менше ніж за восьмигодинний робочий час. Трудові договори з нефіксованим робочим часом впроваджуються як альтернатива договорам цивільно-правового характеру.

Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем заробітної плати тощо).