Чи мають суди приймати електронні довіреності — позиція ВС

Представник учасника справи може подавати на підтвердження своїх повноважень довіреність або ордер в електронній формі, підписані належним електронним підписом.

Такий правовий висновок сформулював Касаційний адміністративний суд у постанові від 10.02.2022 у справі №560/11791/21.

Апеляційний суд, відмовляючи у прийнятті скарги до розгляду, виходив із того, що її подав від імені позивача його представник через систему «Електронний суд», долучивши копію довіреності, сформовану з кваліфікованим електронним підписом у цій системі. Проте оригіналу або копії нотаріально посвідченої довіреності в матеріалах справи немає.

Натомість, колегія суддів КАС, проаналізувавши стст.18, 44, 55, 57 та 59 Кодексу адміністративного судочинства, зауважила, що надсилання процесуальних документів у електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси («Електронного кабінету») та з обов’язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою використання паперової форми для учасників справи є звернення до суду із процесуальними документами в електронній формі з обов’язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

З огляду на Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням РСУ від 26.11.2010 №30, КАС дійшов висновку, що електронне доручення, яке можна надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд». Це передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису.

Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана через підсистему «Електронний суд». При цьому користувачі не мають можливості будь-яким чином впливати на зміст та вигляд електронного доручення. Адже воно формується системою самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Таку можливість, на думку КАС, для представника сторони слід розглядати як додаткову конституційну гарантію, передбачену статтями 55 та 129 Конституції.